–ел≥г≥¤

ќсновною рел≥г≥Їю ≤рану Ї ≥слам (б≥льше 98% населенн¤). ƒо реч≥ 95% належать до шињтськоњ г≥лки.  р≥м ≥ммам≥т≥в Ї прихильники двох шињтських сект Ц ≥смањл≥ти та ал≥-≥лахи (ахл-≥ хакк). 4% населенн¤ в≥днос¤тьс¤ до сун≥т≥в, в т.ч. половина курд≥в. —еред христи¤н Ї представники ¬≥рмено-григор≥анськоњ, Ќестор≥анськоњ (ассир≥йц≥), –имо-католицькоњ, јнгл≥канськоњ та р≥зних протестантських церков. ≤снуЇ також незначна к≥льк≥сть посл≥довник≥в бехањзму, ≥удањзму та зороастризму. ≤сторична дов≥дка. ¬ 614 роц≥ ћухаммед, ставши пророком, обТЇднав ворогуюч≥ м≥ж собою вс≥ арабськ≥ племена ≥ утворив могутню державу. ѕророк закликав правител≥в семи наймогутн≥ших ≥ цив≥л≥зованих крањн того часу до ≥сламу. ≤аздерг≥рд ≤≤≤ (останн≥й монарх сасан≥дськоњ династ≥њ ≤рану), розхвилювавшись, роз≥рвав посланн¤ ѕророка. ѕроте п≥сл¤ смерт≥ ѕророка ≥слам розповсюдивс¤ ≥ в ≤ран≥. Cасан≥дська династ≥¤, що правила прот¤гом чотирьох стол≥ть, стала слабкою, бо не користувалас¤ п≥дтримкою народу. ¬оњнам ≥сламу вдалос¤ легко перемогти ≥ранське в≥йсько, вз¤вши в 637 роц≥  тесифон, а в 642 п≥дкорити Ќахаванд, цим самим, об≥рвавши пле¤ду ≥ранських шах≥в на 1000 рок≥в. Ќарод ≤рану з готовн≥стю прийн¤в вченн¤ ≥сламу, ¤ке стало важливим стимулом дл¤ духовного в≥дродженн¤ крањни.