–ельЇф

Ѕ≥льшу частину територ≥њ крањни займаЇ широке внутр≥шнЇ ≤ранське наг≥рТ¤ середньою висотою 1200 м. …ого утворюють велик≥ плато, г≥рськ≥ ланцюги та м≥жг≥рн≥ котловини. Ќа заход≥ п≥д≥ймаютьс¤ гори «агрос, на сход≥ Ц сильно почленован≥ —х≥дно-≤ранськ≥ гори, на п≥вноч≥ Ц могутн≥ дуги ≈льбурса, на п≥вдн≥ Ц ћакрана. ¬здовж берег≥в  асп≥йського мор¤, ѕерськоњ та ќманськоњ заток вит¤гнулис¤ вузьк≥ стр≥чки берегових низовин. «агрос Ц масивне складчасте п≥двищенн¤, шириною 150-300 км, що прост¤гаЇтьс¤ на 1600 км в≥д п≥вн≥чно-зах≥дних кордон≥в в п≥вденно-сх≥дному напр¤мку. ѕри переважаючих висотах 2000-3000 м де¤к≥ вершини дос¤гають понад 3500 м (Ќайвища точка Ц г.«ердкух Ц 4548 м). Ќа прот¤з≥ 800 км в≥д прикордонного району з ≤раком до порту Ѕушир, на узбережж≥ ѕерськоњ затоки, паралельно хребтам «агроса вздовж њх зах≥дного п≥дн≥жж¤ т¤гнетьс¤ ланцюг п≥двищеност≥ висотою 300-600 м ≥ шириною б≥л¤ 65 км. “ут, на п≥вдень в≥д 320с.ш., сконцентрован≥ найб≥льш≥ в ≤ран≥ запаси нафти. ћакран (або ћекран) Ц система складчастих г≥р на п≥вдн≥ крањн≥ шириною >200 км, т¤гнетьс¤ в сх≥дному напр¤мку на 480 км (в межах ѕакистану зм≥нюЇ напр¤мок на п≥вн≥чно-сх≥дний) з середн≥ми висотами в≥д 600 до 1500 м. ќкрем≥ вершини с¤гають 1800 Ц 2150 м (найвища точка Ц г. ухран Ц 2260 м). √ори ћакран в≥др≥зн¤ютьс¤ сильно розчленованим рельЇфом. —х≥дно-≤ранськ≥ гори прост¤гаютьс¤ на 1050 км вздовж сх≥дного кордону ≤рану, м≥ж ≈льбурсом ≥ ћакраном. ’оча ц¤ г≥рська система нижча «агроса, ≥ не така розчленована, ¤к ћакран, вона утворюЇ потужний орограф≥чний барТЇр на шл¤ху з ≤рану в јфган≥стан. —ередн¤ висота г≥р складаЇ 1500 м, головн≥ вершини Ц 2450-2750 м, а найвища точка Ц влк. “ефтан (4042 м). ≈льбурс. √≥рська система ≈льбурс охоплюЇ п≥вн≥чн≥ област≥ ≤рану. ћаЇ прот¤жн≥сть б≥л¤ 1400 км ≥ форму л≥тери УSФ ≥ зак≥нчуЇтьс¤ б≥л¤ кордону з јфган≥станом. ≈льбурс складаЇтьс¤ з трьох обособлених частин: на п≥вн≥чному заход≥ Ц “алишськ≥ гори, висотою в≥д 2150 м до 2450 м; њх зм≥нюЇ ÷ентральний ≈льбурс з в≥дм≥тками в≥д 2450 м до 3050 м (окрем≥ вершини дос¤гають 3650 м); дал≥ на сх≥д його продовжують “уркмено-’орасанськ≥ гори (1500-1850 м). ¬ горах ≈льбурса, на п≥вн≥чний сх≥д в≥д “егерану знаходитьс¤ найвища точка всього —ереднього —ходу Ц згаслий вулкан ƒамованд (5604 м). ¬ межах ц≥Їњ орограф≥чноњ системи виражен≥ два великих розломи: один на заход≥, де в долин≥ р.—еф≥друд в≥дд≥л¤Ї “алишськ≥ гори в≥д ÷ентрального ≈льбурса, другий, з перепадом висот б≥л¤ 900 м, на сх≥дн≥й окрањн≥ цього хребта. √ори ≤ранського јзербайджану ¤вл¤ютьс¤ частиною ¬≥рменського наг≥рТ¤ ≥ знаход¤тьс¤ м≥ж “алишськими горами на сход≥ ≥  урдистанськими горами на заход≥. ¬они менш розчленован≥, н≥ж «агрос ≥ ≈льбурс, ≥ утворюють прот¤жний поступ з абсолютними в≥дм≥тками 2130-3050 м, круто обриваючийс¤ в долину р. јракс, що прот≥каЇ на кордон≥ з ¬≥рмен≥Їю ≥ јзербайджаном. —учасний рельЇф сформувавс¤ п≥д д≥Їю скидуючих рух≥в ≥ еруптивноњ д≥¤льност≥ на м≥сц≥ давнього плато. ¬ результат≥ утворилось дек≥лька м≥жг≥рних котловин, серед ¤ких впадина ”рм≥¤ з одно≥менним солоним озером, впадина ’ой-ћеренд ≥ долина р.  арасу (м≥ж горами јрдеб≥ль ≥ јхар). ƒо найб≥льших хребт≥в належить ћ≥шудаг ≥  арадаг, що оточують р≥чку јракс, ≥ дал≥ на п≥вдень Ц —ебелан ≥ Ѕозкуш. ¬улкан≥чна активн≥сть супр¤жна з розривними тектон≥чними рухами, головним чином в район≥ потужних вулкан≥в ’еремдаг (3710 м) ≥ —ебелан (4821 м). ¬нутр≥шн≥ плоског≥рТ¤. √≥рськими ланцюгами дек≥лька пустельних та нап≥впустельних внутр≥шн≥х плоског≥рь (безст≥чних впадин), площа ¤ких складаЇ близько 260 тис. км2. ¬они ¤вл¤ють собою вир≥вн¤нн≥ або хвил¤ст≥ простори, м≥сц¤ми перетинаютьс¤ невисокими гр¤дами. ƒо числа характерних форм рельЇфу в≥днос¤тьс¤ сух≥ р≥чков≥ русла (вади) ≥ п≥щан≥ дюни. ƒо самих низьких територ≥й плоског≥рТ¤ приурочен≥ пост≥йн≥ та тимчасов≥ озера. •рунти, що сформувались на алюв≥альних конусах виносу, надзвичайно продуктивн≥ (¤кщо вони не розв≥юютьс¤ еоловими процесами). «начн≥ площ≥ внутр≥шн≥х плоског≥рь займають неродюч≥ камТ¤нист≥ пустел≥ (дешт). ƒо найб≥льших западин приурочен≥ пустел≥ ƒеште-Ћут ≥ ƒеште- ев≥р (¬елика —ол¤на пустел¤). ¬зимку, в результат≥ дощ≥в, тут утворюютьс¤ м≥лководн≥ озера. —еред ≥нших, менших по розм≥рам, западин вид≥л¤ютьс¤  умська, що розташована на п≥вдень в≥д “егерану, ≥ ƒжазмур≥анська, що знаходитьс¤ п≥вн≥чн≥ше в≥д г≥р ћакрану. Ќизовини. –≥внинн≥ рег≥они ≤рану в≥дд≥лен≥ в≥д внутр≥шн≥х плоског≥рь високими г≥рськими ланцюгами. —еред низьких р≥внин особливо вид≥л¤ютьс¤: вузька добре зволожена полоса м≥ж горами ≈льбурс ≥  асп≥йським морем; ’узестанська р≥внина в вершин≥ ѕерськоњ затоки; суха неродюча шириною в≥д 1,5 км до 80 км р≥внина, що на узбережж≥ ѕерськоњ ≥ ќманськоњ заток, ¤ка прост¤глас¤ в≥д м≥ста Ѕуш≥р до кордону з ѕакистаном. ўе дв≥ невелик≥ р≥внини розташован≥ на п≥вноч≥ крањни: степова полоса до п≥вдн¤ р≥чки јракс (частина  ура-јраксинськоњ низовини) ≥ √органський степ (п≥вденно-сх≥дний ѕрикасп≥й).