ƒержавний устр≥й

«агальна характеристика. ≤сламська революц≥¤ в ≤ран≥ в 1978-1979 р.р. призвела до краху монарх≥њ шаха ћохаммеда –еза ѕехлев≥. —в≥тськ≥ та рел≥г≥йн≥ угрупуванн¤, що обТЇдналис¤ проти шаха, мали р≥зн≥ погл¤ди на пол≥тичну систему. ¬ результат≥ на прот¤з≥ перших двох рок≥в п≥сл¤ пад≥нн¤ монарх≥њ в ≥ранському сусп≥льств≥ йшла боротьба м≥ж р≥зними пол≥тичними силами. ¬ерх отримали ≥слам≥сти, ≥ 1 кв≥тн¤ 1979 року була проголошена ≤сламська –еспубл≥ка ≤ран, ¤ку очолив а¤толла ’омейн≥. «а оф≥ц≥йними даними 98,5% учасник≥в референдуму в≥ддали своњ голоси за  онституц≥ю. “аким чином був прийн¤тий основний стержень ≥сламськоњ системи правл≥нн¤, проте де¤к≥ детал≥  онституц≥њ розробл¤ютьс¤ ≥ до тепер. ќргани влади. ¬≥дпов≥дно до  онституц≥њ 1979 року в основу вс≥х стор≥н житт¤ в ≤ран≥ були покладен≥ принципи ≥сламу. ј тому керувати крањною могли виключно люди, знаюч≥ ≥слам Ц улеми. ¬ерховний рел≥г≥йний кер≥вник (фак≥х) зд≥йснюЇ оп≥ку (вела¤т) над вс≥Їю системою влади ≥ крањною в ц≥лому. “аким чином реал≥зуЇтьс¤ концепц≥¤ вела¤т-е-фак≥х, що Ї фундаментом ≥сламського державного устрою.  ер≥вник Ї вищим арб≥тром по р≥зним питанн¤м внутр≥шньоњ та зовн≥шньоњ пол≥тики. ¬≥н призначаЇ командуючих збройними силами та  орпусу вартових ≥сламськоњ революц≥њ, а також член≥в –ади оп≥кун≥в Ц органу, ¤кий гарантуЇ, що вс≥ законодавч≥ акти в≥дпов≥дають принципам ≥сламу. …ому також надаЇтьс¤ право проголошувати в≥йну та заключати мир. «а  онституц≥Їю 1979 року, вища виконавча влада належала президенту ≥ премТЇр-м≥н≥стру, а законодавча Ц Ќац≥ональним одномандатним консультативним зборам (меджл≥с-е-шура-Ї-мелл≥). ¬ ћеджл≥с строком на 4 роки обиралось 270 депутат≥в. ¬ його функц≥њ входили розробка, обговоренн¤ та прийн¤т¤ законодавчих акт≥в, запропонованих ур¤дом. ћеджл≥с затверджував каб≥нет м≥н≥стр≥в, ¤кий запропоновував президент ≥ мав право робити запити членам каб≥нету. ” випадку недов≥ри ур¤д або окрем≥ м≥н≥стри повинн≥ подати у в≥дставку. –ада оп≥кун≥в, що контролювала в≥дпов≥дн≥сть законодавчих акт≥в ≥сламським законам, складалас¤ з шести Убезкомпром≥сних рел≥г≥йних л≥дер≥в, що призначалис¤ кер≥вником, та шести юрист≥в, що обиралис¤ ћеджл≥сом ≥ спец≥ал≥зувалис¤ в р≥зних област¤х права. —удова система. ¬≥дпов≥дно до  онституц≥њ була створена нова судова система, що включала три основн≥ ≥нстанц≥њ. ѕершою з них було м≥н≥стерство юстиц≥њ (займалос¤ фактично т≥льки передачею скарг та за¤в в р≥зн≥ органи правосудд¤ ≥ п≥дтримувало звТ¤зок м≥ж виконавчою та законодавчою г≥лками влади). ћ≥н≥стр юстиц≥њ призначавс¤ премТЇр-м≥н≥стром ≥з списку кандидат≥в, запропонованих ¬ищою радою юстиц≥њ. √оловним судовим органом признавалас¤ ¬ищою радою юстиц≥њ, до складу ¤коњ входили: голова ¬ерховного суду, генеральний прокурор (на цю посаду призначалис¤ т≥льки св¤щенослужител≥ та богослови) та три вищ≥ муджтах≥та (богослова).  онституц≥¤ гарантувала права людини, трактуючи њх у в≥дпов≥дност≥ до норм ≥сламу. ѕерегл¤д конституц≥њ 1979 року. ¬ пол≥тичн≥й систем≥, що була встановлена  онституц≥Їю були протир≥чч¤. „астина з них виникала з самоњ природи шињтських пол≥тичних у¤в та правових принцип≥в, а частина Ц з невизначеност≥ розпод≥лу повноважень м≥ж президентом та премТЇр-м≥н≥стром. ¬ звТ¤зку з пог≥ршенн¤м стану здоровТ¤ ’омейн≥ стала очевидною необх≥дн≥сть перегл¤ду  оституц≥њ. ¬≥дпов≥дно з листом ’омейн≥ 24 кв≥тн¤ 1989 року була створена спец≥альна група в склад≥ 20 член≥в дл¤ перегл¤ду де¤ких положень  онституц≥њ (–ада по переоц≥нц≥  онституц≥њ ≤сламськоњ –еспубл≥ки ≤ран). —амою важкою проблемою дл¤ –ади було визначенн¤ критер≥њв ≥ вимог до наступника ’омейн≥. «а  онституц≥Їю 1979 р. кер≥вник повинен був бути авторитетним л≥дером, проте за шињтськими традиц≥¤ми в≥дсутн≥ нормативн≥ правила визначенн¤ авторитету. ¬ результат≥ компром≥с≥в та дебат≥в була вироблена формула, за ¤кою функц≥њ Ђкер≥вникаї (рехбар≥ат) були в≥дд≥лен≥ в≥д функц≥й Ђавторитетного л≥дераї (мерТ¤й¤т). ¬≥дпов≥дно в≥д  ер≥вника вимагаЇть¤ т≥льки достатн≥й пол≥тичний ≥ життЇвий досв≥д. ѕосада кер≥вника надаЇтьс¤ до к≥нц¤ житт¤. …ого обираЇ –ада експерт≥в, склад ¤коњ формуЇтьс¤ по результатам загального голосуванн¤ ≥з кандидат≥в, схвалених –адою оп≥кун≥в. ¬с≥ три р≥вн¤ державноњ влади (законодавча, виконавча ≥ судова) контролюютьс¤  ер≥вником крањни. ¬ нов≥й  онституц≥њ в≥дм≥нено пост премТЇр-м≥н≥стра. ƒо складу виконавчоњ влади вход¤ть: голова ур¤ду Ц президент (обираЇтьс¤ на загальних виборах на чотирир≥чний терм≥н) ≥ –ада м≥н≥стр≥в (призначаЇтьс¤ президентом ≥ схвалюЇтьс¤ парламентом). ¬ищий законодавчий орган Ц «бори ≥сламськоњ ради, меджл≥с, що обираЇтьс¤ загальним голосуванн¤м на чотири роки ≥ складаЇтьс¤ з 290 депутат≥в. ¬ищий орган судовоњ влади Ц ¬ерховний суд. —трок повноважень верховного судд≥ Ц 5 рок≥в. ѕерегл¤нута  онституц≥¤ передбачаЇ створенн¤ ¬ищоњ ради нац≥ональноњ безпеки (¬–ЌЅ). Ќа цю раду покладаЇтьс¤ визначенн¤ державноњ пол≥тики п≥д контролем  ер≥вника. √оловуючий ¬Ќ–Ѕ Ц президент. ¬ зас≥данн¤х –ади беруть участь кер≥вники вс≥х трьох г≥лок влади, голова –ади верховного командуванн¤ збройними силами, в≥дпов≥дальний за державний бюджет та плануванн¤, два представника  ер≥вника, м≥н≥стри внутр≥шн≥х справ та ≥нформац≥њ, м≥н≥стр ур¤ду в залежност≥ в≥д пор¤дку денного та командуючий  орпусом вартових ≥сламськоњ революц≥њ. –ег≥ональн≥ та м≥сцев≥ органи влади.  рањна под≥лена на 28 остан≥в (пров≥нц≥й), на чол≥ ¤ких сто¤ть генерал-губернатори, що призначаютьс¤ м≥н≥стром внутр≥шн≥х справ. ќстани под≥л¤ютьс¤ на шахрестани Ц адм≥н≥стративн≥ одиниц≥, що включають м≥ста з прилеглою до них с≥льською м≥сцев≥стю.  ерують шахрестанами чиновники, ¤к≥ частково призначаютьс¤ ≥ частково обираютьс¤. Ќайб≥льш впливовою пол≥тичною особою в шахрестан≥ Ї ≥мам-жоме (головний пТ¤тничний св¤щенник), що виконуЇ роль м≥сцевого представника  ер≥вника.